Після розпаду Радянського Союзу Президія Верховної Ради України видала Указ від 7 жовтня 1991 року, яким підпорядкувала Міністерству оборони України все майно колишнього Міноборони СРСР, передане навчальним організаціям ДТСААФ на території України.
Експерти оцінюють вартість майна ДТСААФ у суму, не меншу 10 млрд доларів США, але до сьогоднішнього дня закону про правовий режим майна загальносоюзних організацій немає, а Фонд держмайна проігнорував дві постанови парламенту й не прийняв на баланс майно ДТСААФ. Те ж саме стосується й Міністерства оборони України, яке так і не прийняло на баланс майна, котре Міністерство оборони СРСР передало в користування структурним підрозділам ДТСААФ на території України.
Вже після того, як Верховна Рада України ухвалила постанову від 10 жовтня 1991 року про передачу Міністерству оборони України майна Міноборони СРСР, яке перебувало в ДТСААФ на території України, кілька відставник генералів і співробітників ДТСААФ, користуючись хаосом, що панував на руїнах Радянського Союзу зареєстрували громадську організацію «Товариство сприяння обороні України», яку самочинно проголосили «правонаступником ДТСААФ», і стали захоплювати державну нерухомість, транспортні засоби й авіаційну техніку. Таким чином приватні особи оформили на свою псевдо-громадську організацію, наприклад, будинок ДТСААФ в Києві по проспекту Перемоги, 52/2.
У 1991-1998 роках головою ТСОУ був відставний генерал-майор Борис Харчук, який разом зі своїм першим заступником Володимиром Дончаком почали «комерціоналізацію» державного майна та вирішили заробляти гроші на експлуатації, продажу та здачі його в оренду.
Робили вони це абсолютно безкарно, оскільки Дончак, який у 1998 році очолив ТСОУ після смерті Харчука, був одним з керівників Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) і входив у Політраду СДПУ (о) разом з Віктором Медведчуком, Григорієм Суркісом, Ігорем Плужниковим та іншими «достойниками».
У 2006 році, залишившись без політичної підтримки, Дончак кинувся в обійми до Юлії Володимирівни й був обраний народним депутатом України від «Блоку Юлії Тимошенко». За словами тодішнього неофіційного «скарбничого» БЮТ Михайла Бродського — таке задоволення коштувало недешево – 7 млн. доларів США. Але за неймовірним збігом обставин — якраз перед своїм потраплянням в виборчий список БЮТ Дончак продав під забудову мотодром ДТСААФ у Полтаві!
Про залишки недокраденого майна ДТСААФ пригадали лише в зв’язку з російською агресією проти України: Указом президента Порошенка від 12 березня 2015 року №140/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни».
Цим рішенням РНБОУ, серед іншого, на Кабінет Міністрів України був покладений обов’язок провести в тримісячний строк інвентаризацію майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу PCP». Але Кабмін Сивочолого Гетьмана так нічого не і зробив – інвентаризацію не провів, законопроект не розробив.
У закладах ДТСААФ в регіонах йшли аналогічні процеси привласнення державного майна: на тлі правової невизначеності в умовах розпаду СРСР працівники авіаційно-спортивних клубів та автошкіл ДТСААФ виступали засновниками місцевих самоврядних громадських організацій, які проголошували себе «правонаступниками» майна Радянського Союзу. Ці місцеві громадські організації за домовленістю з київськими крадіями називали себе закладами щойно зареєстрованого «Товариства сприяння обороні України», хоча жодного відношення до ТСОУ не мали – ані юридичного, ані фактичного.
Таким чином були створені, наприклад, місцеві громадські організації «Чернігівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Рівненський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Донецький авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Луганський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Вінницький авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Севастопольський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Сімферопольський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Одеський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ», «Львівський авіаційно-спортивний клуб ТСОУ» та сотні інших.
На початку 2000-х років керівництву ТСОУ вдалось знайти спільну мову з керівниками усіх місцевих громадських організацій, що називали себе «клубами ТСОУ», та організувати злочинну групу з розпродажу майна колишнього ДОСААФ, внаслідок чого переважна більшість клубів колишнього ДОСААФ на території України на сьогодні взагалі припинили свою діяльність, аеродроми та авіаційна техніка давно продані.
Наразі функціонують: Центральний аероклуб, Харківський аероклуб, Чернігівський АСК, Вінницький АСК, Львівський АСК, Рівненський АСК, які оголосили себе «дропзонами» – тобто комерційними закладами, які отримують прибуток від проведення розважальних стрибків з парашутом.
А от з розвитком парашутного спорту – в якому мала би бути зацікавлена держава — справи виглядають доволі сумно. Хоча підготовка молоді до служби у парашутно-десантних військах у воюючій країні – повинна була б бути в пріоритетах Міноборони!
У 2013 році українська команда з парашутного багатоборства востаннє взяла участь у міжнародних змаганнях з парашутного багатоборства в Мензелінську (Російська Федерація). А далі трапився Майдан й до влади прийшли герої Революції, зокрема посадою міністра молоді та спорту був удостоєний за пережиті страждання активіст «Автомайдану» Дмитро Булатов.
І ось після перемоги революційно-гідного режиму в Мінмолодьспорті замислились – як це так, якщо існує й активно розвивається спортивна дисципліна, на громадських засадах працюють клуби й гуртки, де молодь опановує основи парашутно-десантної підготовки, проводяться змагання, і все це – без будь-якої допомоги з боки держави, виключно на кошти спонсорів, а чиновникам в Міністерство за це ніхто не платить?
Для збору грошей з парашутистів Булатов призначив «смотрящєго» – депутата Харківської обласної ради від Партії Регіонів Шаповалова – й зобов’язав усіх юних десантників вступити в псевдо-громадську організацію цього Шаповалова, зареєстровану по підроблених документах, платити йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ» й купити якісь «сертифікати парашутиста», які цей Шаповалов разом зі своїм поплічником Тьорлом друкує на принтері. Тренери й спортсмени відмовились і тоді в травні 2014 року Булатов своїм наказом викреслив парашутне багатоборство з Єдиної спортивної класифікації України й заборонив проведення будь-яких офіційних заходів з цієї дисципліни.
Зате нині партія «Батьківщина» не має фінансових проблем. Адже колишні аеродроми та полігони, призначені для підготовки молоді для служби в Збройних Силах, здаються в оренду під склади, а п’ять сотень колишніх державних автошкіл, де готували водіїв для армії, регулярно приносять свіжу копійку (за інформацією від джерел у ТСОУ, кожна автошкола передає Кошину щомісяця 1 тис. доларів). Втім, не гребує Юлія Володимирівна й поборами з дітей, які змушені платити Кошину навіть за використання під час змагань авіамодельних майданчиків на колишньому державному аеродромі «Чайка», який вже підготовлений до продажу під котеджну забудову.
На превеликий подив, на початку травня 2021 року вже нинішнє Мінмолодьспорту розіслало по обласних управліннях молоді та спорту повідомлення про проведення з 24 по 28 травня Всеукраїнського вишколу «Джура-Десантник» на базі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (м.Житомир) з пропозицією направити вихованців гуртків і клубів юних десантників для участі в цьому заході.
Як було зазначено в листі-запрошенні: «Метою заходу є збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У рамках Вишколу учасники здобудуть практичні навики з військово-спортивної підготовки, тактичних занять, а також домедичної підготовки».
Схоже, пані заступник міністра Марина Попатенко, яка підписала цей лист, не в курсі, що Міністерство молоді та спорту України ще в травні 2014 року заборонило проводити в Україні будь-які заходи з популяризації служби в десантно-штурмових військах і навіть вилучило з Єдиної спортивної класифікації України парашутне багатоборство – спортивну дисципліну, яка з 1971 року була основним військово-прикладним видом спорту на теренах Східної Європи й містило стрибки з парашутом на точність приземлення, біг, плавання й стрільбу з малокаліберної гвинтівки.
Парашутне багатоборство було єдиною спортивно-технічною дисципліною, у якій присвоювався юнацький спортивний розряд, і це слугувало для підлітків не абияким стимулом, щоби бігати, плавати, тренуватись з кульової стрільби, вчитись укладати парашути, знайомитись з основами аеродинаміки, метеорології та штурманської справи. Окрім постійних тренувань, підготовки спортивних команд і участі в змаганнях, спортсмени-багатоборці проводили величезну роботу з популяризації служби в десантних військах, займались з допризовниками, брали участь у військових парадах і показових стрибках з парашутом.
За всі роки існування незалежної України центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту не виділив жодної копійки на проведення змагань з парашутного багатоборства й, взагалі, на популяризацію серед молоді служби в десантно-штурмових військах. І тренувальний процес, і підготовка команд, і змагання завжди проводились завдяки невтомній енергії ентузіастів цієї спортивної дисципліни.
І ось, після семи років заборони парашутного багатоборства, систематичного вимагання грошей з активістів, які займались популяризацією служби в десантно-штурмових військах, і ліквідації практично всіх гуртків і клубів, де юнаки й дівчата знайомились з парашутною технікою, Міністерство молоді та спорту, нарешті, пригадало, що Україна перебуває в стані фактичної війни й вкрай гостро стоїть питання роботи з допризовною молоддю.
Але замість того, щоби виконати численні судові рішення, відновити парашутне багатоборство в Єдиній спортивній класифікації України, провести службове розслідування обставин вимагання грошей з тренерів і спортсменів чиновниками Міністерства та припинити примусовий продаж якихось «сертифікатів парашутиста», Мінмолодьспорту запросило допризовників на кілька днів у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду, щоби «здобути практичні навики з військово-спортивної підготовки».
Виникає питання: чому вже нинішній склад РНБОУ створює усілякі «центри протидії дезінформації», але не вживає жодних заходів для повернення у державну власність стратегічних об’єктів вартістю мільярди доларів?