20 травня 2019 року відбулася інавгурація нинішнього президента України Володимира Зеленського. Тобто, у понеділок закінчується термін його повноважень.
Про «проблему 20 травня» останнім часом з'явилося чимало публікацій. Про неї сперечаються і в Україні, і за кордоном. Є багато коментарів, як прихильників Зеленського, так і його опонентів з числа, до речі, колишніх соратників.
Спробуємо і ми проаналізувати ситуацію, що склалася. Почнемо із юридичних аспектів українського законодавства.
Центральна виборча комісія України відмовилася призначати президентські вибори. Як аргумент, наводячи закон «Про правовий режим військового стану», в якому йдеться, що в його умовах жодні електоральні кампанії не повинні проводитися. Але це просто закон.
Одночасно, у статті 8 Конституції сказано, що вона має вищу юридичну силу. При цьому наголошується: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та мають відповідати їй».
Що ж говорить Основний закон України з приводу неможливості проведення виборів президента під час дії правового режиму воєнного стану? Нічого. У розділі III Конституції «Вибори та референдум» взагалі відсутня згадка про воєнний стан. А ось у наступному розділі «Верховна Рада України», у статті 83, сказано: «У разі оголошення указу Президента України про запровадження військового чи надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний термін без скликання. У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії військового чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування військового чи надзвичайного стану».
З парламентськими виборами все чітко та ясно. Їх проводити за умов військового стану не можна. А що із президентськими? У жодній статті розділу V «Президент України» не згадується про заборону виборів глави держави під час дії особливих правових режимів.
Натомість у статті 103 Конституції сказано, що президентські вибори мають відбуватися в останню неділю березня з періодичністю п'ять років. Тобто цю статтю слід назвати не на честь 20 травня, а 31 березня. А якщо бути точнішим, то з юридично обґрунтованого початку передвиборної кампанії.
Отже, наш Центрвиборчком, посилаючись на закон «Про правовий режим військового стану» знехтував нормами Конституції, де не робиться жодних застережень щодо відстрочок для проведення президентських виборів.
Цікавою є реакція міністра юстиції України Денис Малюськи. Він також посилався у своїх інтерв'ю засобам масової інформації на згадуваний вище закон. Але при цьому вщент розкритикував розробників Основного закону. Мовляв, вони були неуважні при складанні Конституції.
Мовляв, не припускали, що може виникнути ситуація, коли проявиться явна правова колізія. До речі, закон «Про правовий режим» було ухвалено у 2015 році, вже після початку АТО на Донбасі. Що заважало Верховній Раді внести, через обставини, що виникли, відповідні поправки до Конституції?
Про те, що «некрасиво» виходить з погляду чинного законодавства, нашій владі натякали під час своїх візитів до Києва американський сенатор Ліндсі Грем та голова Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокс. Банкова залишилася байдужа до цих умовлянь.
Нині виникла вкрай юридично неприємна ситуація. Про неї вже відкрито заявили колишні соратники Володимира Зеленського – депутат Верховної Ради Олександр Дубінський та колишній голова вищого законодавчого органу країни Дмитро Разумков. Перший, перебуваючи у статусі народного обранця, перебуває зараз у слідчому ізоляторі. Депутатського мандата він не позбавлений.
Все ж таки, незважаючи на перебування в СІЗО, Дубінський примудрився «прорватися» в соціальні мережі, де опублікував пости з однаковим текстом: «Повноваження президента України закінчуються в ніч з 20 на 21 травня. Будь-яка пролонгація, не передбачена законом, називається словом "узурпація". Таких до Європи не беруть».
Екс-спікер Верховної Ради Разумков в інтерв'ю ЗМІ заявив, що Зеленський має за Конституцією передати посаду глави держави нинішньому голові парламенту в ранзі виконувача обов'язків президента до виборів, а точніше, до інавгурації новообраної вищої посадової особи в державі.
«Все стандартно, все демократично. Я розумію, що це не подобається ні Зеленському, ні його Офісу, але закон є законом», - сказав Дмитро Разумков.
Примітно, що сам Володимир Зеленський висловився про можливість проведення президентських виборів набагато раніше, сказавши категоричне «ні».
6 листопада минулого року він наголосив: «Зараз не час для виборів, а той, хто вкидає цю тему в суспільство, діє безвідповідально».
Чи робили влада спроби прибрати з законодавства цю колізію? Наміри деякі були, але попри все, заяви про необхідність звернення до Конституційного суду з цього питання «слуг» до Феміди так і не дійшли. До речі, там працює замість 18 суддів 13. Занадто маленька різниця для стовідсоткових десяти голосів на підтримку прихильної позиції для глави держави.
Тим більше, що свого часу Зеленський своїм указом відправив у відставку тодішнього голову суду і взагалі погрожував повністю змінити його склад.
Українські експерти називають, на наш погляд, найочевиднішу причину не проводити вибори. Зеленський не впевнений у своєму рейтингу.
Народний депутат України 7-го скликання, журналіст Олесь Доній вважає, що чинній владі було б провести вибори до Верховної Ради у жовтні минулого року, а вибори президента – у березні цього року.
«Тоді вони мали б великі шанси на перемогу. З кожним наступним місяцем ці шанси зменшуватимуться, а відповідно, зменшується і бажання проводити такі вибори», - сказав він.
У свою чергу, екс-нардеп Ігор Мірошниченко зазначає, що у разі проведення чергових виборів президента України чинний глава держави Володимир Зеленський не має жодних шансів переобратися повторно.
«До Зеленського будуть питання, і їх буде багато. Я впевнений, що він не має жодних шансів бути переобраним президентом на наступний термін після того, як ми здобудемо перемогу. Тому що всі ці питання виникнуть, їх буде поставлено грубо. І до речі, не лише українським суспільством, а й нашими міжнародними партнерами, які абсолютно всі добре все розуміють. Але сьогодні вони сприймають і Зеленського, і Україну загалом, не як політичну силу, з якою треба домовлятися. А з Україною вони допомагають не Зеленському, вони допомагають Україні тим способом, яким вони можуть», - сказав він.
Так чи інакше, після 20 травня питання до Зеленського та його легітимності лише збільшуватимуться. Навіть воєнний час – не привід вішати на цвях демократичні процеси, тим більше у світлі євроатлантичних устремлінь держави. Але, мабуть, як сприймуть таку політику наші партнери, і в першу чергу, наші співгромадяни, – команду чинного лідера це сьогодні не хвилює.
