Глобальна війна

 
 
 

Степан Гавриш

доктор юридических наук, 1-й зам.секретаря СНБОУ 2008-2011, народный депутат Украины 1998-2007

Глобальна війна

США та НАТО мали всю інформацію про неминучість війни Росії проти України. Вони навіть спробували переконати Пекін у необхідності натиснути на Москву, не вдаватись до вторгнення в Україну. Передавши їм напередодні немотивованої воєнної агресії масив розвідданих про прийняте рішення бліцкригу через посла керівництву Піднебесної. У Джо Байдена чекали на позицію президента Сі Цзіньпіня натиснути на Путіна про дипломатичний шлях врегулювання його конфліктного ультиматуму. Не вдалося. Або Китай не повірив цій інформації, або йому вигідна безпричинна окупація Росією України. Наприклад, для розв’язання проблеми Тайваню та спірних територій з Індією. 

   Російський Генштаб задіяв для наступу близько 100 тис. військовослужбовців і понад 10 тис. одиниць, різного класу, броньованої техніки. Сама стратегія наступу виглядає примітивною калькою операції «Буря в пустелі» коаліції на чолі з США у Перській Затоці початку 90-х. Проти Іраку, який анексував Кувейт. Спочатку коаліція розбомбила 1000 літаків, воєнні об’єкти та всю воєнну інфраструктуру, а через місяць, після знищення 70% воєнних ресурсів в Іраку, за 4 дні, наземною операцією, звільнили Кувейт. Воєнна стратегія Росії показала дві принципово важливі речі. Перше. РФ не володіє воєнною логікою, технологіями та сукупними системами зброї, якими володіла коаліція 1990-1991 роках. Їхні балістичні ракети та авіація не змогли знищити навіть третини основних воєнних ресурсів, втрата яких могла би паралізувати оборонні можливості України. Зважаючи на це – Генштаб РФ, змушений був викинути десант, перекинути невеликі штурмові групи для його підтримки та розкрити досить чисельні диверсійні групи для дестабілізації ситуації та сіяння хаосу. Друге. Основна задумка Владіміра Путіна полягала в тому, аби використовуючи повну перевагу в повітрі та відсутність в Україні системи ППО, швидко захопити Харків, Миколаїв-Одесу, Чернігів і розгорнути блискавичний наступ на Київ. В принципі, це теж калька. Тільки уже в Адольфа Алоїзовича.

   Війна мала завершитись впродовж трьох-чотирьох днів вимушеною капітуляцією Києва, який мав бути відрізаним від іншої частини України та світу. Дивно, але російський головнокомандувач менше знав про Україну та українців, аніж фюрер – нападом на СРСР. Українські ЗСУ виявилися більш професійними російських, їхня мотивація, готовність битися до смерті, наявність стратегічних ресурсів високоточної зброї проти бронетехніки та низьколітаючої авіації, неймовірна єдність, висока організація суспільства, яке миттєво стало провідною світовою нацією, його готовність до будь-яких жертв в ім’я України, для України, для боротьби за державу, і стало основною причиною повного провалу першої стратегії Владіміра Путіна. Як сказав один американський чотирьох зірковий генерал про Україну, що немає значення скільки собаки у бійці. Головне – скільки бою в собаці. У маленьких українців виявилось бою більше, аніж у великої російської собаки. Найбільший сюрприз Путіну зробив Володимир Зеленський. Допустивши низку серйозних помилок у підготовці оборони України, які дали привід вважати його слабким гравцем. Президент України за декілька годин війни переродився у справжнього національного лідера, істинного та непоборного воїна, рішучого й сильного геополітика та вправного Верховного командувача. Це так вразило Владіміра Владіміровича, що він, закликаючи українських воєнних до заколоту, перейшов на блатну мову в оцінках української влади. 

  Провал першого етапу війни глава РФ списав на начальника Генштабу Герасимова. Очевидно, що саме зараз президент РФ став сам начальником ГШ РФ і головним стратегом війни. Поки що континентальної. Задум – попередній, взяти Київ і змусити Україну капітулювати та перейти в «руський мір». Позиція народу не буде мати жодного значення. Як і крики та невдоволене мовчання Заходу. Маріонетки, фейкові референдуми й вибори, тимчасові уряди, масований удар пропагандистськими військами Росії.

   Складається тверде переконання, що Захід не усвідомлює грядучого апокаліпсису. Якщо Владімір Путін захопить Україну, то йому зовсім не обов’язково буде вторгатися в Європу. Розмістивши в Україні та Білорусі свої наступальні озброєння і тактичний ядерний арсенал, він нав’яже Європі свою воєнно-політичну повістку. В ній немає місця Брюсселю, як центру євро-політичної й економічної солідарності, що нескладно побачити в історії його ультиматумів США та НАТО. Із ЄС буде прибрано всі ядерні та інші збройні сили США. Путін вважає, не без впевненості, що Джо Байден не почне з ним третю світову війну. Президент Америки з досить «в’ялою рішучістю» буде застосовувати санкції, які за його задумом колись зупинять Росію. Можливо у європейських лідерів і Вашингтону є наївне уявлення про наслідки окупації України, які побудують нову залізобетонну завісу із Росією. Владімір Путін врахував цю обставину. Він примусить Європу прийняти правила гри Росії, як непрогнозований лідер, що володіє безсмертним ядерним складом і вкрай потрібними, особливо німцям, енергоресурсами. 

   Якщо другий етап війни Росії провалиться, для чого є чимало підстав, то зовсім не виключено, що буде застосована тактична ядерна зброя проти крупних урбаністичних центрів України. Ну, якщо Владімір Путін обгрунтовує своє право бомбити мирні міста України історію бомбування НАТО Белграда. То хто у нього відніме право пояснити використання пари трійки ядерних бомб історією Хіросіми та Нагасакі. Владімір Путін перебуває в надзвичайному стресі і глибокому невдоволенні розвитком подій. Йому достатньо навіть «агресивних висловлювань посадовців країн НАТО», аби надати страшний наказ Шойгу та Герасимову «перевести сили ядерного стримування російської армії в особливий режим несення бойового чергування». Тобто, ядерну валізу йому вже передали в руки. Це ще раз підтверджує, що Владімір Путін воює не стільки з Україною, як особисто з Джо Байденом і Західним альянсом. І не боїться, зовсім, без проявів найменшого страху, висувати їм вже ядерний ультиматум. Як будуть діяти США і НАТО у цьому випадку? Ніхто не знає, бо такий сценарій чомусь вважається неможливим. Марно. Війна Кремля проти України є не тільки глибоко аморальною, але й позбавлена будь-якої логіки, правил, передбачень і примирення. Незважаючи на 25 кратну перевагу Заходу над Росією. Проте, Західний альянс, поволі нарощуючи свою санкційну рішучість, увесь час намагається зберегти свої оманливі економічні вигоди й баланс ринків за участі Газпрому. Здається, він погано рахує. Ціна геоконфлікту, який неминуче приведе до глобальної гуманітарної та економічної кризи, яка може бути у десятки тисяч разів більшою від неморальних зисків у збереженні вікон можливостей для Москви. Головне питання тут, чи розуміє колективний Захід, який існує завдяки моралістичним цінностям, що він продовжить фінансувати воєнну машину Росії, яка буде продовжувати наступ на нього, погрожуючи все більш небезпечною та руйнівною зброєю. За його кошти і підтримки. Крім того, його половинчаста політика насправді не є збереженням можливості на дипломатію вмиротворення, а сприймається як страх перед російською могутністю. 

   Незалежно від швидкості втягування Північноатлантичного альянсу у протистояння з Росією, війна Росії проти України вже стала глобальною. В неї на різних рівнях залучено вже дві третини країн усього світу. Всі вони активно протидіють Росії. До них приєдналися майже всі світові організації, інститути та глобальні компанії, які діють поза урядами, але впливають на глобальну повістку у великій кількості сфер: від центробанків й урядів до громадян та їх співтовариств. Зараз війну ще можна зупинити рішенням про повну ізоляцію Росії від західного світу. Без компромісів, навіть часткових привілеїв і спроб її вмиротворити через уступки. Війна яка розв’язана Москвою, є агресією без правил. Передбачити розвиток воєнних подій неможливо. Як і дії великої групи терористів, які захоплюють стадіон, повний людей, заклавши бомби під трибуни. Потрібні швидкі, послідовні дії англосаксів та європейців. Вони не мають права допустити втрату одним із найстаріших етносів Європи, своєї держави, суверенної свободи і невід’ємного права на політичне і територіальне самовизначення. Слава Україні!

Теги

Copyright © 2004-2024. Новости Украины - From.UA

Официально зарегистрированная торговая марка.

При полной или частичной републикации материалов гиперссылка на http://from.ua/ обязательна.
Если вы являетесь правообладателем фото или иных материалов, которые размещены на нашем сайте, и возражаете против их использования, сообщите нам об этом по адресу redakcia@from.ua.
Редакция не несет ответственности за содержание рекламных баннеров и информеров.