Ольга Онищенко
журналист Новости Украины – From.UA
Суд опинився в центрі українського буревію. Він так і не став судовою владою, незалежною її гілкою в системі стримувань і противаг. Кожен із президентів намагався підпорядкувати його особисто собі. Тоді й відбулося повстання могутньої корпорації українських суддів. Такий собі майдан мантій. Спочатку створили ще один Верховний Суд. Тепер їх два – новостворений і Верховний Суд України. Рішення люди в мантіях виносять після цього від імені себе, а не України. Потім був Вовк. Це і є його сценарій взяти політичну владу під контроль суддів. Не сіроманець. А справжній Голова ОАСК. З 2010 року. Часу перемоги Януковича, який через суддю Аблова боровся з Майданом. Цього було мало. Судді відчули впевненість, бо без них влада була безсила і не здатна на вмонтування корупції в пряме управління країною, балансування між олігархами і управління ними. Головне - блискавично багатіти. Саме судді і чиновники, разом із політиками, створивши невидимий для нас, гречкосіїв, і наївного Заходу консенсус («ми - вам, а ви – нам») і перетворились на важливих ринкових гравців. Ламаючи, видозмінюючи і без цього кволий, розбалансований національний фінекономічний базар. Тобто, створили своє торжище. Оцініть. Єдиної судової практики вже давно немає. Рішення судів, від Верховного до місцевого, не просто різні, а тримаються, в більшості, на «думці» судді. Вони ще й протирічать одне одному. Тому й Україна стала лідером по зверненням її громадян в Євросуд з прав людини.
Верховний Суд (новостворений) через депутатку СН з простою, як лопата, освітою інженера Олену Шуляк скасовує, вдумайтесь, особливим привілеєм тільки для господарського суду (???), його обов’язок при постановленні рішення виходити виключно із достатності доказів, замінюючи їх (Ой!) лише припущенням (вірогідністю) правоти однієї із сторін процесу. При цьому керуючись (Ой!) виключно внутрішнім переконанням судді (???). Як породжених дивом нових апостолів. Ну, що ж, це дорога, здається, в напрямку відомого «законника» Вишинського Андрія Януарійовича, знаменитого прокурора Сталіна, який розробив і застосовував для прискорення репресій 30-х років формулу: «признання обвинуваченого – цариця доказування». Тепер царицею доказування – самовільне припущення людини в теплій мантії (поки що без горностаю) на підставі особливих психічних процесів, які й формують внутрішні переконання. Бо що ще може впливати на суддю, коли він заздалегідь вже справу вирішив.
Найцікавіше, що наша депутатка діяла мовби в інтересах інвесторів, сховавши такі ексклюзивні й дивовижні зміни у великий пакет для сміття: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Іншими словами, реально зобов’язавши, наприклад, іноземних інвесторів змагатись з місцевими рейдерами не за справедливий ринок і захист інвестицій, а за рішення суду, яке надасть перевагу дорожчому корупційному конверту. Також, це, з її версії, поширена практика Євросуду. Ми не знайшли такої практики. Як і не зрозуміли, чому в українському судочинстві в протиріччя Конституції є дві стратегії оцінки доказів: достатність і достовірність для трьох судових систем (загальної, кримінальної та адміністративної юрисдикцій), а для господарської – тільки припущення судді. Обмежене, всього-на-всього, «своїм внутрішнім переконанням». Висновок сумний: для легітимізації корупції і захисту мантій. Хто тепер насмілиться звинуватити суддю у неправосудному рішенні і корупційних мотивах, коли йому надано необмежене право, як папським інквізиторам, беззастережно керуватись власними суб’єктивними враженнями і настроями, що й формують його припущення, вірогідне бачення доказів нелюбимої сторони і правоти сторони вдячної. Це важливо. Бо біля 80% всіх корупційних грошей в судовій системі йде саме через господарський суд, який все більше стає кумівсько-династійним. Так, у головуючого в апеляційному провадженні Північного господарського суду «Ваша честь» Суліми В.В. по справі ТОВ «Мена Авангард» та ТОВ «Агросток Україна» немало-небагато аж 10 родичів є суддями, помічниками і т.д. різних судів, включаючи і суддю Вищого господарського суду. До прикладу загляньте в реєстр судових справ того ж Північного апеляційного по «Приватбанку». У цей же час він скасував ухвалу іншого суду попри пряму норму банківського «антиколомойського» закону №590-ІХ. Яке ваше припущення?
Пам’ятаєте, ми вже писали, що таке собі маловідоме товариство «Агросток Україна» виграло суд першої інстанції у Чернігові у сільськогосподарської фірми «Мена Авангард» на загальну суму 5 169 177, 53 грн. Апеляція в складі «трійки» Суліми В.В., Коротун О.М., Гаврилюка О.М. сонно і терпеливо дочекалася заперечень, клопотань, питань і виступів адвокатів «Мени Авангард», насміхаючись над їхніми безперспективними зусиллями вияснити грубі нестиковки, підробки, маніпуляції фактами, очевидно сфальшовані обставини, чомусь перевіряючи їх виключно на знання тонкощів цифр і всіляких фінансових оборудок «Агростоку», не вдаючись в розгляд по суті всього цього. В кінці - винесли короткий, як постріл в голову, вердикт – «Агросток» таки правий, а Чернігівський суд без гріха: залишити його рішення проти «Мена Авангард» в повній силі. Подумаєте, що це емоції спостерігача. Можливо. Але за законом апеляція має розглянути будь-яку справу за 60 днів. Закон не допускає іншого. Це пресікальний термін. В іншому випадку законодавець описує право суду оціночними термінами, які той може тлумачити як хоче. А тут цифра 60 днів. Ні туди, ні сюди. Суд розглядав справу аж 136 днів (???), сам собі дозволивши. На запитання адвокатів, чи може він (суд) це робити, головуючий тільки повторював з висоти свого сидіння: «А що ви хочете?». Лексика з базару. Та ми хочемо законності, справедливості і правосуддя. Ну, то йдіть в Лондон, Стокгольм, Брюссель. Таких категорій в нашому суді немає.
Із самою справою докладно можна ознайомитись за посиланням:
Ситуація дуже нестандартна. Чим незвичний цей процес? Статтею 79 ГПК України «Про вірогідність доказів»? Пролобійовану тією сумнозвісною депутаткою «Слуги народу» Оленою Шуляк, яка без жодної, хоча би, профільної освіти, знання ринку та розуміння судового процесу, перевернула роботу Господарського суду з ніг на голову. Ми також писали про цей прецедент у статті.
Не тільки ігноруванням і маніпуляцією законами і правилами. Заміна їх «позиція суду» в умовах повної кругової поруки суддівського корпусу. Нам, що називається «на швидких ногах», вдалося поспілкуватися з пані Шуляк та запитати у неї про роботу «вірогідності доказів» на практиці. З перших вуст. Вона, як кажуть, «відморозилась» і наївно відповіла, що взагалі не розуміє про що її питають і порадила звернутися до профільного комітету: «Пані, Олено, так це ж Ви автор законодавчої ініціативи «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» і там є стаття 79», - журналіст. «Ні, це не я» - відповідь пані народної депутатки «… і хата не моя». Тобто, політик навіть не пам’ятає або просто прикидається, що це її рук чорна справа. Хоча, без сумніву, розуміє про що йде мова. Соромно і страшно? І навряд чи якийсь чиновник колись зізнається, що він легко, підмахнувши чужий текст узаконює, відбілює тотальну корупцію тих, хто призначений з нею боротися.
Але, до справи. Ми добре, разом із профільними експертами, дослідили документи та рішення суду першої інстанції, який виніс, як ми переконані, неправомірне рішення щодо ТОВ «Мена Авангард» (надалі Відповідач), адже ТОВ «Агросток Україна» (надалі Позивач) використало підроблені документи для доказової бази, а суд їх прийняв – ось теорія абсурду на практику вірогідності в роботі. Ніхто вже не перевіряв оті томи паперів, хоча було рішення незалежного експерта, що є розбіжності в печатках, очевидна невідповідність часу їх виготовлення, порушення методик, просто незнання хімії й фізики процесу. Суд все це проігнорував, перетворивши процес в сільський театр тіней, в якому завідомо всі ролі вже були розписані, але актори до фінальної сцени рухалися втаємничено, незримо, заспокоюючи майбутніх жертв змови приємними посмішками, кивками голови і пасами рук в стилі Алана Чумака. Тільки адвокати «Мени Авангард» ні про що не здогадувались. І сліпо вірили в правосуддя.
Позивач виграє суд та продовжує ігнорувати вимоги Відповідача надати їм накладні на постачання добрив та інші документи, що доводять заборгованість для проведення аудиту, але відповідей не було. Окрім цього, Чернігівський суд зобов’язав Відповідача сплатити ще й 600 тисяч гривень ПДВ (?), які саме Позивачем не було сплачено (?), незважаючи на закінчення 3-річного строку давності за зобов’язання платити податок. Суд, так виглядає, виписав як премію, незаконний дохід «Агростоку». Напевно, для компенсації понесених ним витрат на судовий розгляд. Без пояснень і розуміння, чому він це робить. В апеляції це питання адвокати намагались підняти, але суд, стібаючись і насміхаючись, проігнорував їхні зусилля. Як і всі інші. Дипломи в них усіх ідентичні! Хоча це вже збиток бюджету, держави. Так, на чиїй стороні Північний апеляційний? А цьому факту було дуже дивне пояснення від адвоката «Агросток Україна» Костіної Н.М. «Це була бухгалтерська помилка, ми надавали суду пояснення». Тобто, «Агросток» визнав, що свідомо обманював бюджет, не сплачуючи податок. Судді й не заперечували. Навіщо, адже є стаття 79. На яку, до речі, постійно посилалися адвокати Позивача. Такий собі оркестр із трійки суддів і трійки адвокатів «Агростоку», які грали бравурно одну партію по одних нотах.
Взагалі багато темних плям завдяки «вірогідності доказів» в цій справі. Перш за все, на самому процесі. «Агросток» через три роки після того, як їм начебто заборгували за постачання добрив «Мена Авангард», вирішують подати до суду, причому таємно, без жодного повідомлення, позов і стягнути чималеньку суму. Ну, а свідками, оскільки інших доказів критично бракувало, залучили звільненого директора Відповідача Зосименко, яка звинувачується в розкраданні майна Відповідача на 1 млн гривень і системних зловживаннях, і колишнього головного агронома Валентія, який тривало тримав цілий таємний склад на території «Мена Авангард» з викраденим майном відповідача на майже 600 тисяч гривень. Дозволимо тут собі оцінку: «добрі» свідки у Позивача. Це теж прецедент, коли у господарській справі, ледве як не основа майбутнього рішення суду, залучені для очевидного протиставлення «Мені Авангард», як ноу-технологія для формування «внутрішнього переконання» суді, свідки. Вірогідно, що ця група людей вирішила скористатись ситуацією – об’єднатися, за закликом колишнього директора Зосименко, у своєрідне злочинне угрупування під «дахом» суду та заволодіти майже 6 млн гривень. Якщо раніше крали, а потім в суді доказували, що це не вони, або зовсім того й не крали, то зараз логіку злодії змінили: крадуть, а потім самі подають позов до суду і його рішенням роблять крадіжку цілком законною. Як і в нашому випадку.
Що цікаво. Перша апеляція, 9 вересня, не відбулася. Начебто через зміну складу суду. Суд було перенесено на 5 жовтня. На засіданні вже стало відомо, що якимось темним чином таки змінено одного з суддів А. Майданевича. Про це не було попереджено Відповідача. А він вже знав, що суд упереджений і його рішення відоме. Кома у відомому реченні була поставлена: «Казнить, …». За два місяця його з того ж суду повідомили, що справа ним вже програна. Як і журналіста. Факт упередженості було підтверджено й протягом засідання, коли адвокатам «Мена Авангард» не давали ставити запитання. Головуючий суддя Суліма механічно, монотонно постійно їх знімав, демонструючи, що суд вже все вирішив, а ви щось там порпаєтесь… Між іншим, як вже відомо, суддя Майданевич був, без пояснень, замінений на суддю Олену Коротун, чоловік якої Вадим Михайлович зовсім, ой, несподівано, з 2017 року є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. «Совпадєніє? Не думаю». А до адвокатів іншої сторони навпаки було ставлення як до партнерів. Адвокат Молотков В.О. регулярно передавав слово своїй колезі адвокату Костіній, яка поводила себе досить емоційно і навіть зухвало, питання ставила не по суті справи, намагалася влаштовувати розбірки, а під час перерви взагалі дозволяла собі репліки у бік своїх колег: «Это их окончательно похоронит (мовою оригіналу)».
До речі, чому ми вказали цитату саме російською, адже також були мовні маніпуляції під час засідання. Адвокат «Мена Авангард» Іващенко В.І. заявив, що вони не розуміють чому представники «Агросток Україна» надали їм документи іноземною мовою (російською). Після чого підвівся адвокат Молотков і під одобрення трійки, запитав: «А вы что, не знаете русского?». До чого ці маніпуляції в Господарському суді? Російську мову розуміють, але процесуальні документи повинні надаватися державною мовою. Суддя, зрозуміло, зняв це питання, але важкий і неприємний «осадочек» залишився, бо документ іноземною мовою так і залишився як пляма на мантіях з гербом України. Марно ВРУ не приймає закон про колабораціонізм.
Далі були безкінечні порушення: адвокат Костіна постійно надавала якісь дивні, поза справою, подробиці, гучно перебивала, хуліганила й намагалася ображати іншу сторону. Головуючий Суліма не дуже й присікав подібну прямолінійну непроцесуальну тактику. Така поведінка була свідченням навряд чи особливої впевненості у правоті, адже жодних доказів суду, окрім емоціональних промов, так і не було надано з боку Позивича. Бо адвокати «Агростоку» вже точно знали, що потрібне рішення в них у кишені. Адже чималенька сума майорить в цій справі.
Був ще один цікавий факт. Адвокат Костіна почала передавати видаткові накладні на поставку добрив суддям. При передачі постійно говорила і говорила все, що могло прийти їй на язик (мабуть, це в неї така фішка), щоб відвести від суті та захистити гонорар. Адвокатів «Мена Авангард» навіть не попередили, що взагалі відбувається якась процесуальна дія. Коли адвокат Іващенко запитав, які це документи і хто кому їх передає, на якій підставі, тоді лише суддя про це малозрозуміло щось коротко сказав, але рішення прийняв. Погодьтеся, не по закону. Адже, кожна дія судді завжди повинна супроводжуватися поясненням і коментарями. Це процесуальні дії які регламентовані законом. Але ж що ми знаємо про внутрішній світ людей в мантіях і як, на підставі чого, формуються їх внутрішні переконання. Раніше в них хоч була соціалістична правосвідомість за порушення принципів якої могли виключити із компартії. Це і був кінець кар’єри.
На цьому засіданні взагалі було видно, що суддям сумно, і хочеться скоріше завершити цю безглузду справу, попити кави до кінця робочого дня. Зацікавленості розібратися, переглянути справу згідно закону, звернути увагу на ненадійних свідків, підроблені документи, на надані факти, що добрив так ніхто і не отримав, їх взагалі не було. Більше, суддів це принципово не цікавило і вони всіляко, блокуючи будь-які зусилля двох адвокатів «Мени Авангард», відстороненістю уваги, мімічно це демонстрували. Кому? Може мені, журналісту, розуміючи навіть, що я про це напишу. Вони не бояться нікого. Контрольні органи ними заблоковані і роками не працюють, а судовий нагляд здійснюється родичами, кумами, друзями і зобов’язаними. Тому рішення було очікуваним: залишити вердикт Чернігівського суду без змін і зобов’язати ТОВ «Мена Авангард» сплатити 5.2 млн грн. «Агростоку». Нам воно, на жаль, було відомо задовго. Якщо це не суд, то що це? Наші джерела з суду взагалі повідомляють, що є розпорядження з вищого суддівського ешелону, якщо не вдасться відмовити «Мені Авангард» в касації, то вона має її програти. Все вже вирішено через ту ж схему, статті 79 Господарського кодексу – «обманом здерти кошти».
Держава породила спрута. Господарський суд. Який поглинає бізнеси з шаленою швидкістю. Адже саме в цьому суді крутяться великі, божевільно великі гроші, вирішуються долі інвестицій та економічного майбутнього країни. Одним розчерком простого судді. Це поволі формує зовсім непросту загрозу національній безпеці «людей в мантіях», які перетворили господарський, по крайній мірі, суд в «шалений принтер-бізнес», оточивши себе династіями і пожиттєвою недоторканістю. Можливо пан Данілов і РНБО це зрозуміють. Бо які б мудрі та ефективні закони не приймались Радою і Зеленським, разом із Кабміном і НБУ, суд своїми корупційними рішеннями неминуче перепише їх в угоду рейдерам і просто злодіям, спотворивши ринки, вигнавши з України інвесторів, ліквідувавши ліберальні закони рівності, загальності і опори на сталі правила ведення бізнесу. В господарському праві, читай бізнесі, не може бути припущення правоти, бо всі операції (поставки, способи оформлення матеріальних цінностей, рух коштів, бухгалтерсько-складські операції) так зарегульовані, визначені нормативами, правилами, інструкціями, що для «внутрішнього» переконання суддів місця не залишається.
І, вишенька на торті. Між «Мена Авангард» і «Агростоком» був досить чіткий договір про взаємовідносини. «Агросток» не виконав жодну з його умов, поставивши, мовби, міндобрива із орендованого за «0» складу прямо на якісь поля, в дуже розмитий час і без жодного складського документу. Звичайно, тільки особливе, фантастичне припущення чернігівського судді Шморгун могло врятувати їх кримінальний план заволодіти грошима агровиробника. До виконавчого наказу залишились лічені дні.
«Камо грядеші» люди в мантіях? Господарський суд варто просто ліквідувати. Як радянсько-перехідний непотрібний атавізм. Західне право його не знає і його ніколи там не існувало. Чим швидше, тим краще для відновлення ринкової економіки. На це направлена ініціатива нардепа Руслана Стефанчука, тепер вже голови Верховної Ради. Проте, люди в мантіях можуть виявитись сильнішими. Політики приходять і йдуть, а вони вічні і недоторкані.
Далі буде…
